І знову я здіймаю срібний пил… Невчасно, недолуго, недоречно Освітлюють слова душевний тил Не легко це й приємно. Безперечно. Кому пече у грудях від образ -  Нестерпно біль затьмарює світогляд -  Той не сприймає «вибачення-фраз» А бачить в них знущання чи недогляд Когось катує заздрість чи жага Обмежуючи власні горизонти Слова тоді не мед, а... Continue Reading →

Дехто приходить заради зростання Хтось щоб поставити вірне питання Хтось щоб зцілити роз’ятрену рану Хтось же звільнити від злого дурману  Дехто іде у зв’язку зі зростанням Хтось через болісні випробування Хтось щоб навчити до себе любові Хтось щоб зламать світоглядні основи Хтось повертається для перевірки Хтось освітити віджилі півмірки Хтось для підтримки, а хтось для... Continue Reading →

Слова живі, в них злети і падіння, Вібраціїї нестримної душі, Що рветься похвалитися прозрінням. Слова легкі. Бо з вітру і дощів Слова важкі, в них камені й отрути, Що заплісніли в серці від образ. Їх складно розчинити чи забути Слова різкі. Бо з викриків і фраз Слова складні, в них привиди й відтінки, Застійні квінтесенції... Continue Reading →

Люблю почуватись слабкою Тендітною, наче роса М‘якою, мов пух, і легкою Стрімкою, мов літня гроза Люблю зупиняти твій погляд Сміятись, немов я дитя Мовчати, знаходячись поряд, І слухати серцебиття  Люблю сперечатись про сутність,  Шукати в чім правда життя Твоя об’єктивність і ясність Міняють світогляд й чуття Люблю, що не треба ховати Ні злість, ні зневір’я,... Continue Reading →

Мовчу, хоч маю що сказати Мовчу. Не бачу сенсу слів  Мовчу. Для чого не мовчати? Щоб розпалити лють і гнів? Слова, мов леза розтинають На серці шрами знову й знов. Мовчу. А зміст відповідати, Якщо не бачиш біль і кров? Мовчить душа, хоч серце ниє, Застрягли в горлі ті слова, Що розітнуть нас. «Час все... Continue Reading →

Безвихідь слів Безглуздість туги Розбитий шлях до майбуття Неповний вдих Свободи. Спрага. Назад немає вороття Безвихідь днів Безпечність пастки Розмиті межі перспектив Нудьга пече Одіті маски. Скоро проявить негатив Безвихідь стін Безмовність вікон Скували розум в ланцюги Незвичний стан Щоденний виклик Чи всім він буде до снаги Безвихідь душ Безрадність ноші Всмоктався сумнів в кров... Continue Reading →

Серед днів, що пролітають мов лелеки над буттям тільки те вже зігріває, що у мами я дитя Мама - сила, мама - віра мама - воля до життя в мами серце добре й щире в мамі спокій, укриття Хоч доросла, незалежна й прокладаю власний шлях, та в її обіймах ніжних геть зникають біль і страх,... Continue Reading →

Сердечних слів і дій душевних - Щасливих спогадів хорал, Тепло в очах, любові повних -  Мій найцінніший арсенал ⠀ Відверті й добрі, щирі друзі, Ваша підтримка в пори гроз -  Мій тил і захист. В цій кольчузі, я вберігаюсь від проноз. ⠀ У дні бурхливих війн за волю В часи непевні, повні стум, Коли душа... Continue Reading →

Не буде як було раніше - Душевно й сонячно. Пройшло. Не станем більше ми сліпіші Від почуттів. Все загуло. Змінились погляди; в розмовах Слова добірні, як кришталь. Закрились душі на засови, А на очах - гірка вуаль. Згоріли щирість, чуйність й легкість дотла спаливши спільний сміх. Змінились ми. З’явилась різкість у діалогах - натиск, спіх.... Continue Reading →