Її зморшки м‘які, мов доглянуті квітиЩо стоять на вікні із пом’якшеним світломГордо дивляться в завтра крізь західні вечориТакі ніжно-красиві, аж гріх для цієї пориЇї зморшки різкі, мов нечитані книгиЩо спокусливо манять в свої епілогиІ так хочуть відчути в собі її пальці рукиЩоб відкрити секрети історії, справжні думкиЇї зморшки граційні, мов сукні у шафіЩо підкреслюють силу... Continue Reading →

Як знайти історії Етап 1. Пошук історій Іменники Щоб почути кращу історію (і взагалі історію) треба передусім ставити кращі запитання. А для цього треба пам’ятати одну дуже важливу річ: історії в нашому житті прив’язуються до іменників. Іменники в нашому житті — це люди, місця, речі, події. Коли ви шукаєте історію, можете використати прийом перемикання мислення на іменники. Складіть список людей, місць, речей чи... Continue Reading →

Зібрала найважливіше з книги, що допоможе використовувати структуру та елементи на практиці - пишучи, мати куди підглянути, аби написати історію правильно та щоразу писати краще і швидше. Ключові елементи, які я десятиліттями використовувала в меседжах-­історіях: впізнавані характери - оповідь потребує одного чи кількох окремих персонажів, з ким можна себе ототожнити й кому можна співчувати.справжня емоція - емоцію, яку переживають персонажі чи... Continue Reading →

Вони прощались швидко, наче їм байдужеЧи інший буде згадувати зустріч цю чи ніТак швидко, як втікає лань від звуку, що ворожимЗдається їй. Втікає, щоб сховатись в глушиніВ якій буде спокійно, безпечно, і не страшно;Де звичні й зрозумілі всі звуки в гущині Стають надійним тилом - певна схованка затишна.У ній ховатись добре полохливій звіриніВони прощались сухо,... Continue Reading →

Ми не бачимо ям у інших Ми не бачимо їхніх днищ Чи скелети там є павших Чи недопалки від попелищ Ми не бачимо пущ у інших Ми не чуємо їхніх рік Що несуть крізь життя минущих Та зловіщих осічок рик Ми не бачимо дір у інших Ми не знаємо їх глибин Чи живуть в них... Continue Reading →

Скільки в тобі є дощів і вітрів? Скільки хребтів? Гірських чистих рік? Скільки в тобі є озер і морів? Скільки стежин? Незнаних доріг? Скільки в тобі є піщин? Камінців? Скільки столиць? А сіл? Скільки міст? Скільки людей? Працелюбів? Творців? Скільки очей? Долонь? Скільки вуст? Скільки в тобі є пісень і віршів? Скільки книжок? Світлин? А... Continue Reading →

Не обірвала - неспроможна Не відпустила - нелегка Не зрозуміла - неуважна Не поламалась - некрихка Не намагалась - незавзята Не поступилась - негнучка Не відростила - незатята Не досягнула - нервучка Не промовчала - небезпечна Не посміхнулась - нетонка Не те сказала - необачна Не розізлилась - неламка Не побивалась - несердечна Не надривалась... Continue Reading →

Я відпускаю свою волю Я відпускаю міць й напір Я відпускаю з-під контролю Думок й емоцій лютий спір Що мучить серце тим, що треба Що хочу-мушу, як іти Я відпускаю всі потреби Чужі й свої. Час віднайтись. Я дозволяю все не знати Не планувати, не могти Я дозволяю не ламати Свої недо-, щоб осягти Як... Continue Reading →

Надщербилось, не розбилось Ще не встигло. Від ярма. Гостра скалка відкололась Більш суцільності нема Роз’ятрилася щілина - Невеличка, а мрячить Щирість й шана по краплинах З неї капає, біжить Витікає небайдужість Вся відвертість і любов Розум править про тверезість Й сліпоту: «Прозріла знов? Скільки раз так попадалась Ти на ласку для мети? Не впізнала? Захищалась?... Continue Reading →