Мовчу

Мовчу, хоч маю що сказати
Мовчу. Не бачу сенсу слів 
Мовчу. Для чого не мовчати?
Щоб розпалити лють і гнів?

Слова, мов леза розтинають
На серці шрами знову й знов.
Мовчу. А зміст відповідати,
Якщо не бачиш біль і кров?

Мовчить душа, хоч серце ниє,
Застрягли в горлі ті слова,
Що розітнуть нас. «Час все змиє.
Мовчи!» - диктує голова.

Виймаю стріли, що вгатили
В крихкі душевні закутки.
Останнім часом зачастили...
Пора б вже звикнути таки...

Мовчу. Не знаю що сказати.
Мовчу. Немає більше слів.
Мовчу. Навчилась програвати
У тиранії почуттів

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: