Вагітність без стереотипів (підготовка)

Ось і настав час розказати про мій персональний досвід вагітності, бо зовсім недавно ми з нашим малям зустрілись.

В сучасному суспільстві вагітність так обросла бабусиними стереотипами «жінка заради продовження роду», «ключова самореалізація жінки – у сім’ї», батьківськими вимогами «тобі вже пора», «біологічний годинник тікає», «хочу внуків» та суспільними очікуваннями «кар’єри», «жіночої самодостатності» та «фемінізму», що навіть попри психологічну зрілість та готовність до виховання нової особистості в сім’ї, зважитись на неї в цих моральних джунглях стає все складніше та складніше.

Коли я завагітніла, отримувала багато запитань від своїх однолітків, сама задавала багато «смішних» запитань лікарям. Відсутність «адекватної» інформації була проблемою, при її здавалось би великій кількості. Тому, бувши заручником цих стереотипів, я вирішила написати цикл статтей, щоб розповісти дівчатам свого віку (30+), своїх професійних та життєвих поглядів – про свій персональний досвід. 

Буде йтись про все – від фізіології до кар’єри. Без «кліше» і прикрашувань, а так як я це проживала. 

Дуже хочу, щоб результатом цієї статті стало більше рішень в сторону «так». Адже це не так страшно та категорично, як може здаватись з сьогоднішньої точки зору.

Отже, почнемо.

1. Завагітність.

Підготовкою до вагітності слід зайнятись завчасно. Піти до лікаря, здати всі потрібні аналізи, підлікувати те, що потрібно та готуватись йти до досягнення цілі. 

У багатьох це не так швидко, як нас лякали батьки в підлітковому віці, – з першого разу. Більшість пар працюють над цим від 6 місяців до 1 року. І це абсолютно нормально. Ми, сучасні жінки, так довго та вправно контролювали свою репродуктивну функцію, що тепер треба трошки часу, щоб організм зрозумів, що можна піти своїм еволюційно спрограмованим шляхом. 

Рекомендують обмежити, а ще краще відмовитись від споживання алкоголю на період, коли ви плануєте робити спроби завагітніти. Проте я, як противник категоричних заборон та обмежень, притримуюсь точки зору, що бокал червоного – піде на користь, як і пара ковтків улюбленого пива чи іншого алкоголю. Все йде на користь, коли в обмеженій кількості та приносить радість. 

Продовжуйте жити своїм звичним життям, займатись звичним для себе спортом, працювати та розважатись. 

• Що робити щоб завагітніти? 

Розслабитись та отримувати задоволення від процесу досягнення цілі. Не зациклюватись на ній. Воно само собою станеться тоді, коли повинно статись. Зазвичай, якщо ви старанно вибудовуєте ціль завагітніти, відбувається навпаки – її досягення відтягується в часі. Тому потрібно відпустити, практикувати якомога частіше і не очікувати кожного місяця, що ось-ось, саме цього місяця, це відбудеться. Бо тоді не уникнете розчарування, а ваш психологічний стан напряму впливає на здатність завагітніти. 

Потрібно чітко усвідомити, що ваш позитивний настрой, відсутність непотрібного стресу, відмова від повного контролю над ситуацією та готовність до нового етапу в житті – ключові запоруки бажаного результату.

Будьте готовими до того, що ваш цикл у зв’язку зі спробами почне потрошку розхитуватись – +1 тиждень туди-сюди. Якщо ж тиждень – другий немає запланованого нового циклу – варто йти в аптеку за тестом.

• Чи відчуєте ви, що завагітніли?

На фізіологічному рівні я відчула тоді, коли зрозуміла, що мій прес не такий натягнутий, як був. Ззовні цього не видно, але відчуття таке, ніби ви не можете його до кінця втягнути та повністю контролювати. Це, мабуть, фізіологічна реакція організму, яка вже помаленьку налаштовує його на розтягування пресу у зв’язку з майбутнім ростом матки. Тому, так, коли ви зрозумієте, що цикл затягнувся, прес не дає себе добре втягувати – ви відчуєте, що напевно завагітніли і варто перевірити тестом. 

Беріть два різних. Вони бувають для ранніх етапів та більш пізніх. Щоб напевно:) Бо в один тест всерівно не повірите:)

• Що далі?

Далі йдете до свого лікаря, вона/він вас направляє здавати потрібні аналізи на гормони, які підтвердять остаточно вашу вагітність, а тоді на УЗД. Ось і все, тепер у вас почнеться новий цікавий етап

• Чи розказувати про свою вагітність?

Я про свою розказала лише рідним – мамі та сестрі. Найближчим подругам лише після закінчення 1 триместру. Зі всіма іншими в оточенні тримала в таємниці до того часу, поки відверто не стало помітно. 

Чому притримуюсь цієї точки зору?

1. Вважаю, що це дуже інтимна річ, яка повинна залишатись лише між вами з коханим.
2. В робочому колективі це допомагає уникнути ситуацій, коли співробітники стереотипно почнуть скидати ваші звичні зауваження, коментарі та незадоволеність роботою інших на гормони та цікавий «стан» – це відверто піднапрягає, особливо тоді, коли ваш емоційний інтелект в порядку та особливо виражених змін у психологічному та гормональних станах немає. 
3. Це допомагає уникати ситуацій виведення будь-якого неформального діалогу в цю площину – коли вам задають одні і ті ж запитання, на які ви не дуже хочете відповідати людям, з якими раніше і так рідко спілкувались та й не на такі особисті теми. Постійно. Від «як ти себе почуаєш» до «всіх стереотипних запитань», про які я обов’язково розкажу.

Тому, заради власного спокою, тримайте до останнього в таємниці, якщо притримуєтесь таких же поглядів на це питання як я. 

• Від чого залежить «здатність» завагітніти?

На фізіологічному рівні – зрозуміло.

На психосоматичному рівні – від відсутності сильних стресів, готовності завагітніти, впевненості в своєму партнері та відмови від контролю над ситуацією.

Зупинюсь на одному із них, оскільки інші – зрозумілі. Чому, за психосоматичною теорією, потенційна вагітність залежить від впевненності у своєму коханому? Жінка, яка знає, що вона може покластись на свого партнера у всіх значеннях – фінансовому, фізичному, психологічному – завагітніє легше та швидше. Вона повинна бути певна, що він зможе забезпечити фінансами в період, коли вона перестане заробляти гроші, не лише базові потреби сім’ї, а й її базові потреби (більше, ніж базові – в класичному значенні цього поняття). Вона повинна чітко знати, що він адекватно відреагує, підтримає та допоможе у всьому – від банальних побутових обов’язків до психологічної підтримки у зв’язку з метаморфозою, що буде відбуватись в її організмі. Якщо партнер створює їй відчуття повної безпеки у зв’язку зі зміною в її, в першу чергу, тілі та житті – то жінка може легше завагітніти. Самі вирішуйте вірити в це чи ні. 

Якщо ж у вас є сумніви – поговоріть про це з партнером, поясніть, визначте його відношення до тих чи інших можливих змін у вашому звичному побуті та житті загалом. Ваша ціль – переконатись в його надійності та зробити так, щоб ви могли на нього покластись з наповненою спокоєм та певністю душею. 

До речі, для багатьох банальна «печатка» в паспорті – теж вирішує це питання на глибокому підсвідомому рівні. Як би там не було – це впевненість у тому, що ця людина серйозно налаштована та не передумає у найбільш відповідальний момент.

• Що почитати?

На цьому етапі варто починати з такої літератури: 

1. Памела Дракерман – Французьке виховання. Розкаже про французький підхід до заведення та виховання дітей. Він ґрунтується на тому, що діти є частною сім’ї, а не її центром. Цікавий погляд, який відображає потребу в саморелізації жінки поза межами сім’ї і враховує те, що народження дітей має вплив на життя сім’ї та кожного її члена.
2. Еріх Фромм – Мистецтво Любити. Книга розказує про теорію та практику любові. Філософ описує не лише глибоку сутність любові, як дії, а й відображає її різну – братську любов, любов між чоловіком та жінкою, материнську любов, батьківську любов, любов до себе, любов до Бога. У книзі є приклади «нездорової» любові, її прояви та наслідки, які вона має на особистість та відносини. Завершується книга «практикою любові», що точно окреслює ключові кроки в мистецтві реалізації любові.
3. Януш Корчак – Як любити дитину. Книга польського педіатра та дитячого психолога не схожа на жодну іншу книгу з дитячого виховання. Вона ставить багато запитань, і не дає конкретних відповідей, а швидше стимулює аналізувати та мислити, а не вірити безапеляційно в шаблонні заготовки. Кожна дитина – це неповторна особистість, індивідуальний досвід та унікальний шлях, що робить кожне батьківство неповторюваним та нешаблонним.

В наступній статті розкажу про 1-й триместр, а саме:

1. фізіологічні зміни
2. токсикоз
3. кава
4. їжа
5. сон
6. подорожі
7. робота
8. спорт
9. що не бажано їсти, пити, робити
10. все, про що вам цікаво почути (пишіть в коментарях свої запитання, щоб я обов’язково їх висвітлила)

Якщо цей матеріал був корисним та цікавим – ставте like.

Та обов’язково поділіться з тими, кому ця інформація може бути корисною та потрібною

Про 1 триместр тут

Про 2 триместр тут