Метаморфоза

Пече вогнем у грудях
Ошпарили слова
Чужі, немов приблуда
Різкі, мов тятива

Окріп потік по венах –
Бурлить неприйняття.
Душа кривавить – в ранах.
Зварились почуття.

З очей поллялись сльози,
Щоб якось остудить
Їдку метаморфозу,
Що душу не щадить

Пече вогнем байдужість,
Ламає пальці біль.
Відвертість – не безглуздість
У ній відносин сіль.