Відлітаю

Я відлітаю, відпусти
Скували душу буревії
А серце вороном кричить,
що помарніло з безнадії

Я відлітаю, ти прости,
заклякла в небі – дух забило,
без пір’я крила – патики,
не ловлять вітру, попри силу.

Я відлітаю, не суди
Бо серце тисне від розлуки
Осів мій голос, погляди,
Не щебіт ллється, рвані звуки

Я відлітаю… – Що ж, лети
Хай горизонт стає лиш ширшим
й несуть вітрила до мети,
а негаразди – тут облишим

Лети, близька, за небокрай
для серця – щастя – поклик духу.
Розпрямлюй крила й пам‘ятай:
Я завжди тут. Лети без страху

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: