Заблуди

Не встигаєш закритись від злоби,
Що лавиною вогнища ллє.
Від чужого смердючого дзьоба,
Що в лице тобі гниллю блює.

Не встигаєш накинути лати,
Що заглушують затхлості рик.
Треба час, щоб від-оторопіти,
Поки лиється брудом той крик.

Неможливо вбезпечити серце
Від підстав і підлот мовчазних.
Лиш пост фактум відкриєш люстерце,
Що показує всіх підставних.

Не так легко зневажити зависть,
Що малює у тебе палац.
І багатств незаслужених напасть,
Як зусиль непомірних ерзац.

Не пропустиш повз вуха образи
Безпідставні, що підло б’ють в пах.
Хоч би як, та проскочать ті фрази,
Що гнояться в пустих скарлупах.

Не лишай у собі ту бридоту,
Помолись, щоб Господь їм простив.
Це єдине, що змиє гидоту,
Що заблуда у душу вгатив.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: