Обряд

Знову в шрамах душа
Заховалась в думках,
Розбиратись коли
І чому обпеклась.

Перев’язана вздовж
Колючками образ,
Розпорошена вщент,
В недовіри цемент.

З недоказаних слів,
В’язких пауз і сліз
Розпалила вогонь,
Підкидає полін.

Обпікає з ночі
І до першозорі.
Палить болі до тла,
Виливає з котла.

Очищаючись вся,
Завершає обряд.
Залишає все там,
Де колись був вулкан.

Погасивши вогонь,
Обірвала полон.
Далі – вгору, в політ,
Відкривати весь світ.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: