Таїна

Я знаю все, що ти не любиш,
Всі мікро-жести на лиці,
Усе що зараз же забудеш,
І що нестимеш у душі.

Коли ти посміхнешся щиро,
Як змовчиш виразно тоді,
Коли в душі вирує буря,
Або буремні йдуть дощі.

Я знаю лиш частину всьОго,
Лиш те, що ти пізнати дав;
Що розгадала з серця твОго,
Коли його ти відкривав.

З обіймів – лагідність і ніжність;
З очей – про вірність і добро;
З осанки і ходьби – про гідність;
З чола – про внутрішнє ядро.

Із рук – про силу волі й ґречність;
Із голосу – про чесний дух;
Твій сміх – про щирість і безпечність.
Що б не було – ти справжній друг.

Твоя натура – справедливість –
Незмінне правило життя.
А ще – турбота і чутливість –
З дитинства і до майбуття.

Я знаю стільки і так трішки –
Одну мільйонну твого дна.
Ти – океан – у небо ввишки –
Моя найглибша таїна.