Неспроста

Немов бокал наповнилося серце,
Налилося червоним до країв –
Терпким, як гравій на садовій стежці,
М’яким, як запах ранніх трав з гаїв.

Пройшло все те, що звали невблаганним,
Зостались лиш відвертість та єство.
Відкрився в серці обрій із блаженним,
Щоб ми творили наше торжество.

Невже не будем більше розбиватись
Об берег всіх надій – моїх, твоїх?
Залишимо в минулому фальш-старти,
І рушимо до фінішу удвох?

Все заново почнемо відкривати?
Розгадувати, що таке любов?
Адаптуватись, шпортатись, вставати,
Вперед іти і пробувати знов?

Ми йшли так довго до цієї миті,
Коли пізнали, як любов зроста.
Рука у руку, поруч, лікоть в лікоть
Душа у душу. Разом. Неспроста.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: