Черв’як

В мені сидить старий черв’як
Бажання все порвати.
Втекти, облишивши все так.
Світ за очі сховатись.

Канави риє взад-вперед
Від розуму до серця.
Суцільний м’яз, а не скелет,
Ніяк не схаменеться.

Невтішні радості йому
У побуті буденнім.
Шукає вади і пітьму
В постійності блаженній.

Спокійно жити не дає
Гризе паскудно серце.
Відкрити цілий світ зове,
Втекти у ритмі скерцо.

Картає в час розчарувань,
У дні темніші ночі,
Під-час важких випробувань,
Коли вже виб’юсь з мочі…

Чого метаєшся кудись?
Он скільки є поживи
Душі і розуму. Спинись!
Для чого ці пориви?

Все кинути і геть піти –
Згадати радість соло…
Лишитись важче, ніж втекти
Й замкнути врешті коло.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: