Черв’як

В мені сидить старий черв’як
Бажання все порвати.
Втекти, облишивши все так.
Світ за очі сховатись.

Канави риє взад-вперед
Від розуму до серця.
Суцільний м’яз, а не скелет,
Ніяк не схаменеться.

Невтішні радості йому
У побуті буденнім.
Шукає вади і пітьму
В постійності блаженній.

Спокійно жити не дає
Гризе паскудно серце.
Відкрити цілий світ зове,
Втекти у ритмі скерцо.

Картає в час розчарувань,
У дні темніші ночі,
Під-час важких випробувань,
Коли вже виб’юсь з мочі…

Чого метаєшся кудись?
Он скільки є поживи
Душі і розуму. Спинись!
Для чого ці пориви?

Все кинути і геть піти –
Згадати радість соло…
Лишитись важче, ніж втекти
Й замкнути врешті коло.