Зоставшись незакритою, історія пече,
Заходиться баладами, коли з очей тече.
Базікає в свідомості, жене із ночі сон,
Розказує у темряві про те, що моветон.
Нагадує дрібниці всі – надії трибунал.
Деталей однозначний тон – віщуючий фінал.
Невисказані речення і слів тактовних шквал,
Жага невмисних зустрічей. Розбіжностей – завал.
З глибин все підіймається, хоч як не усмиряй.
«…Закрила цю главу давно…» – на це не потурай,
Думки лиш розростаються… А місяць, як пророк,
Безмовно запитає знов: «У чому був урок?»
Зоставшись незакритою – історія пече,
Завершившись не повністю. І душу цим товче.
Не хоче бути випадком, бо сталась не дарма…
Всі зустрічі призначені, безцільних – ні, нема…
Напишіть відгук