Своя земля

Своя земля – це грунт що під ногами?
Чи може свій участок у селі?
Чи край, що простягається шляхами?
Це – більше! Всі ці значення – малі.

Своя земля – це віра. В ній легенди,
Традиції і звичаї віків
Усе, що формувало наші гени
Усе, що передалось від батьків

Своя земля – це мудрість. В ній минуле,
Історія народу, що мужнів.
Бої, що незалежність нам здобули
І люди, що звільнились від панів

Своя земля – духовність. В ній культура.
Мистецтво слова, музика, пісні…
Картини, танці, образи, скульптура…
Ми завжди на талант були рясні

Своя земля – любов. Тут наші рідні
Ті друзі, з ким зростали і ростем
Та й люди в нас – сердечні і привітні
Із будь-яким туристом чи гостем

Своя земля – багатство. В чорноземах
Не тільки піт, а й кров всіх прабатьків
Лани родючі, гори в ріках-венах
В лісах без ліку звірів і птахів

Своя земля – це сила. Духу й тіла.
Безстрашність всіх бійців усіх часів
Якими Україна всиротіла,
Боронячи себе від ворогів

Своя земля – ще й біль. За всі невдачі
Недогляди, невиграні бої
За тих, хто близькорукі і незрячі
Цинічно іменуються «свої»

Своя земля – це воля до достатку.
Завзятий і незламний наш народ.
Готовий будувати від початку
Лиш був би мир і лідер – патріот

Своя земля – майбутнє. Так, прибуде,
Достаток й благодать на цій землі
Не стане краще там, де нас не буде
А буде там, де створемо самі