Існує справжня дружба?
Це факт, не афоризм?
Чи ця душевна служба
Вже тільки архаїзм?
Чом час розвів дороги,
Й зоставив в серці жаль?
Чом три найближчих друга,
Пішли окремо в даль?
А як же розумілись,
Підкорювали світ….
І, раптом, розлетілись,
Як в бурю пустоцвіт…
Не легко це прийняти,
Знайти причинний слід.
Та варто розрізняти
Дружити з ким не слід.
Не той друг, що згадає
По фото в мережі
І зустріч відкладає,
Бо час все на межі…
Не друг знайде причини
Не взнати «Як ти там?».
Робота і мужчини,
Дедлайни, інший крам…
Не справжній, що спитає
«Чому сидиш без діл?»
Тебе він добре знає,
Ти – працьовитий віл.
І скаже: «Ти був кращим
Я так тебе любив…
Веселим і трудящим…
Чому себе згубив?
Будь ласка, лиш не треба
Журитись при мені…
Своїх проблем півнеба
Тримайся, там, на дні…
Невже тобі так складно?
Не знаєш як іти?
Не все так безпорадно,
Себе жалієш ти!»
Такі залишать скніти
У горі, морі сліз.
«Терпи, ми вже не діти…»
Мов скальпелем розріз.
«Терпи, бо так страждати –
Не гоже вже тобі –
Дорослий, щоб ридати,
Сховай журбу в собі!»
На них не ображайтесь –
Не відають, що б’ють…
В душі собі признайтесь,
Що вас тут заклюють.
Облиште їх безмовно,
Нехай живуть без вас.
Ця дружба – лиш умовна –
Наповнена прикрас.
Бо той, хто із правдивих,
Чи в горі, чи біді,
Підтримає, без зайвих
Розмов і слів в нужді.
Таких шануйте щиро.
З них кожен – справжній друг.
Всі інші – хай йдуть з миром,
Звільнившись від потуг.
За себе пам’ятайте,
Плекайте дружби плід.
Любити й поспішати
На поміч першим слід.
Існує справжня дружба.
Це факт, не афоризм.
Та ця душевна служба –
є труд, не моралізм.
Ана Марікò 
Напишіть відгук