Степ

Широкий степ. Відлюдний, дикий
Відкритий вітру і дощу
Приймає погляд смутний й тихий
Гуляти долом досхочу.

Облиш тут важкість, на стежині,
Проймися ніжністю квіток
І заблудись у часоплині,
Слова прогнавши із думок.

Враз неважливе віднесеться
З грайливим вітром в далечінь.
Незрозуміле – утрясеться
Потоком влучних озарінь.

Вслід небокрай покаже цінне
Відкриє серце для прощень,
Забравши все дошкульне й тлінне,
Бодай і прикрий жаль і щем.

Вдихай наповну, ти, прибулий,
Природню злагоду і мир.
Знайдеш тут відповіді, чулий,
В степу – твій обсяг, твоя шир.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: