Рослинки

«Щоб проросло з зерна пагіння
Посадженого в пишний лан,
Вклонитись треба до насіння
Й прийняти в нім його талан».

Мене так бабця вчила жити,
Коли була я геть мала:
«Любов’ю треба оточити
Щоб плід рослиночка дала.

У них характер свій і воля,
Свій цикл росту й різний плід
Щоби врожай зібрати з поля
Виходить з їх бажання слід

Зерно розсіюється в полі,
Картопля – садиться вручну
Як кукурудза і квасоля,
Що люблять відстань незначну.

Когось потрібно проростити –
Томати, перець й огірки
І лиш тоді у грунт мостити
В водою зрошені нірки.

Цибулю садять в два етапи,
Петрушка й кріп – самі зростуть.
Для когось плуг, а комусь сапа
Найкращий проводир у путь…»

Така проста велась наука
На кухні літом, у селі:
«Любов й терпіння – запорука
щоб визрів плід, не лиш в землі.

Бо люди, доню, мов рослинки –
В них різні долі і плоди.
Не вийде з гречки конюшинки,
Хоч як підживлюй і сади…»

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: