Рослинки

«Щоб проросло з зерна пагіння
Посадженого в пишний лан,
Вклонитись треба до насіння
Й прийняти в нім його талан».

Мене так бабця вчила жити,
Коли була я геть мала:
«Любов’ю треба оточити
Щоб плід рослиночка дала.

У них характер свій і воля,
Свій цикл росту й різний плід
Щоби врожай зібрати з поля
Виходить з їх бажання слід

Зерно розсіюється в полі,
Картопля – садиться вручну
Як кукурудза і квасоля,
Що люблять відстань незначну.

Когось потрібно проростити –
Томати, перець й огірки
І лиш тоді у грунт мостити
В водою зрошені нірки.

Цибулю садять в два етапи,
Петрушка й кріп – самі зростуть.
Для когось плуг, а комусь сапа
Найкращий проводир у путь…»

Така проста велась наука
На кухні літом, у селі:
«Любов й терпіння – запорука
щоб визрів плід, не лиш в землі.

Бо люди, доню, мов рослинки –
В них різні долі і плоди.
Не вийде з гречки конюшинки,
Хоч як підживлюй і сади…»