Протяг

Закрились двері. Просто жах!
Закрились вікна. Протяг.
Так затягнуло у думках,
Немов гальмує потяг.

Похолодало у душі,
Вже й чути скрип у серці…
Дошкульний вітер у тиші
Змінив ритмічність герців.

Рванув фривольно поглядіть
У закутки, де темно –
У ті, де пил страхи таїть…
Звичайно ж, недаремно…

Опісля в спогадів сади,
Де фрукти геть прогнили,
Та не струсив ніхто плоди,
Свої ж, хоч й переспіли

Тоді до мрій, що у степах
В насінні визрівають
Й чекають вітру, щоб, мов птах
Знайшов, де їх ховають.

Розплів волосся і думки
Так свіжо стало й тихо.
Закрились двері на замки…
Вікно відкрилось. Дихай!

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: