Раптово

Прийшла. Зупинилась
Раптово втомилась
На землю звалилась
Згубила вінець

Закрилась. Відкрилась
Знайшла. Відпустила.
Сльозами умилась
Сказала вкінець:

«Зима прихилилась,
В душі зачинилась» –
Замерзла. Залилась
Душевним вином.

Заснула. Наснилось.
Злетіла. Пройнялась.
Злякалась. Спинилась.
Невже це не сон?

Дивлюсь. Оглядаюсь
Від когось ховаюсь
За кимось ганяюсь
Шукаю кордон

Різкого – їдкого
Складного – важкого
М’якого – гнучкого
Видіння чи сон?

Зігрілась. Розлилась
Пірнула. Зцілилась.
Зима розтопилась
У море весни

Приймаю. Прощаю.
Собі вибачаю.
Тобі відкриваю
Душевні лани

Давай, не вагайся
Весні віддавайся
Й на завжди лишайся
У світлі дзеркал

Боїшся? Не треба.
Любов – то незграба
Зростає край неба.
Як буря. Як шквал.

Заходь. Роззувайся.
Радій. Роздягайся.
Сідай. Розслабляйся
Тут щастя привал.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: