Тиша

Наступить після урагану
Спокійна, повна озарінь,
Глибока, мов дно океану,
Дзеркальна, як морська гладінь.

Розтисне кулаки у руки
Дбайливо, наче кращий друг.
Миттєво абсорбує звуки.
Зупинить час і рух навкруг.

Підхопить вимучене тіло,
Поглине з нього біль і шум,
Що глушить голос вже осілий
Поривчастим потоком дум.

Розчуєш, чим гориш, що хочеш;
Осмислиш як живеш й чому;
Відчуєш хто дає, хто смокче –
Пізнаєш правди глибину.

Згадаєш, як цурався тиші,
Зі страху досягнути дна…
Всміхнешся. В ній немає фальші,
Лиш власної душі луна.