Незакрита історія

Зоставшись незакритою, історія пече,
Заходиться баладами, коли з очей тече.
Базікає в свідомості, жене із ночі сон,
Розказує у темряві про те, що моветон.

Нагадує дрібниці всі – надії трибунал.
Деталей однозначний тон – віщуючий фінал.
Невисказані речення і слів тактовних шквал,
Жага невмисних зустрічей. Розбіжностей – завал.

З глибин все підіймається, хоч як не усмиряй.
«…Закрила цю главу давно…» – на це не потурай,
Думки лиш розростаються… А місяць, як пророк,
Безмовно запитає знов: «У чому був урок?»

Зоставшись незакритою – історія пече,
Завершившись не повністю. І душу цим товче.
Не хоче бути випадком, бо сталась не дарма…
Всі зустрічі призначені, безцільних – ні, нема…

Залишити коментар

Create a website or blog at WordPress.com

Up ↑

Відкрийте більше з Ана Марікó

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання