Колись

Колись ми сядемо з тобою
Поговорити про любов,
Про те, що бачили зимою,
Про рандеву на грані снів.

Про осінь в холодах багнюки,
Що зупиняла видих й вдих.
Про мовчазні душевні крики,
Які приховували вдвох.

Про силу й міць, що виникали
Із сліз, надій, молитв нічних.
Про боротьбу та витривалість
Душевних сил й тілесних мук.

Про все, що страх було сказати,
Про всю любов, що осягли.
Колись ми сядем помовчати
Про все, що так і не змогли.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: