Колись

Колись ми сядемо з тобою
Поговорити про любов,
Про те, що бачили зимою,
Про рандеву на грані снів.

Про осінь в холодах багнюки,
Що зупиняла видих й вдих.
Про мовчазні душевні крики,
Які приховували вдвох.

Про силу й міць, що виникали
Із сліз, надій, молитв нічних.
Про боротьбу та витривалість
Душевних сил й тілесних мук.

Про все, що страх було сказати,
Про всю любов, що осягли.
Колись ми сядем помовчати
Про все, що так і не змогли.