Далекі

Мабуть чужі, мабуть далекі
Життя нас тихо в даль несе.
Летим у вирій, мов лелеки,
На щастя поклик – в нім усе.

Мабуть чужі, бо стільки років
Змінили в кожнім з нас своє.
Знайшлось нове в мільйонах кроків,
Що ми пройшли. Життя кує.

Далекі… Що ж, порозлітатись
Крізь часоплин невпинних днів
Хоча ніколи не прощались
й не знали блискавок й громів

Та все ж відлунням в серці тліє
За часом тим приємний сум.
Не ворушімо. Хай жевріє,
Хай гріє спогадом в час стум.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: