Сурогати

Знайти слова, сказати в очі Відверто, все і без прикрас, Щоб відзвичаїти охочих Кривити серцем раз по раз На людях ревно вболівають За спільну ціль і результат, А поза очі обливають, Погноєм власних сурогат Плюють у душу, зневажають З відкритим, праведним лицем На чому лиш не виїждають, Назвавшись профі, фахівцем… Хто привілей дав на жорстокість?... Continue Reading →

Намисто

Моє намисто  - це слова, Одягнені на голу душу; Правдиві, чисті як роса, Веселкою зігріті в стужу. Твої коралі - колючки, Що з кров'ю в'їлися у тіло. Ти одягнув їх залюбки На мене й обійняв щосили. Я думала: «Нехай, гаразд. Колюче тіло загартує». Та болю більше, і щораз - Він глибше душу четвертує. Немає чистого... Continue Reading →

Create a website or blog at WordPress.com

Up ↑