Звернення до майбутніх/новоспечених мам

або 13 підказок для м’якої адаптації до ролі мами

Вітаю! Скоро твоє життя зміниться, ти навіть не уявляєш наскільки. Або вже змінилось:)

Зараз ти здобуваєш нову професію – мама. Це дуже комплексний фах: педагог, медсестра, повар, сомнолог, психолог, няня і багато всього іншого. Тому твоя голова може «пухнути» від кількості нової інформації та швидкості, з якою її потрібно засвоювати. Це нормально. Дай собі можливість її адекватно опанувати.

Для тебе точно важливо стати найкращою мамою в світі. Відкрию тобі очі: Ти вже є найкращою мамою. Ніхто не може стати тобі заміною, бо саме Ти – мама своєї дитини. І для неї це завжди найцінніше. Ніякий спеціально тренований персонал не замінить маму. Проте ці, спеціально треновані люди, можуть гарно допомагати у всьому. Що теж буває досить корисним. Проте потреба дитини у спілкуванні та контакті з мамою не зникне від цікавого проведення часу без мами. 

Що ти можеш зробити, щоб твоє материнство стало комфортнішим для тебе і дитини?

Перш за все, подбай про прив‘язаність. Прив’язаність – це психологічна пуповина, глибокий емоційний зв’язок між матір’ю та дитиною. Якщо ти не знайома з цією концепцією, обов’язково почитай Петрановську. Вона чудово розкриває її. Цього буде достатньо, навіть якщо це буде єдина книга з батьківства, яку ти зможеш прочитати.

По-друге, подбай про стабільний режим дня дитини. У кожному віці він інший. Маленькі дітки більше сплять і менше проводять активний час. З віком час активності буде збільшуватись, а потреба в сні – зменшуватись. Якщо ти будеш слідкувати за часом активності, ознаками втоми та кількістю сну дитини – вам буде набагато приємніше зростати разом та переносити складнощі на цьому шляху: животик, зубки, кризи. Знайди в неті табличку та відслідковуй режим своєї манюні. Можеш записувати в свою табличку – так простіше не тримати все в голові (там і так багато всього). Але пам’ятай, що твоя дитинка унікальна, тому слідкуй саме за її реакцією та потребами і будь гнучкою до змін.

По-третє, розслабся та отримуй задоволення. Діти дуже тонко відчувають емоційно-психологічний стан матері. Якщо ти будеш тривожна, переживати за все – дитина буде реагувати. Зчитування емоційного стану близького дорослого – це її єдиний інструмент отримання інформації про світ. І якщо близький дорослий в стресі – значить щось не так і треба хвилюватись. Тому, розслабся, все буде добре, ти справишся. Справлятись буде набагато легше, якщо ти не будеш напрягатись. Заручись надійною і доброю підтримкою. Якщо немає у кого – ось тобі точка опори у складні моменти. Ти зможеш перечитувати і повертати собі землю під ногами, коли емоційно-психологічний шторм буде зносити у океан непевності.

По-четверте, не слухай інших мам. Не читай мамських груп. Люди різні. Діти різні. Досвіди дуже різні та підгрунтя, на яких будуються ці досвіди – також дуже різні. В цій сфері дуже легко грати на страхах та самореалізації мами як «ідеальної». Багато людей будуть прагнути самоствердитись за твій рахунок. Не піддавайся, не слухай їх та не читай, якщо не можеш відсторонитись. Не забирай у себе свого фундаменту у цей складний турбулентний час нового становлення. Твоя конструкція мама-дитина унікальна. Дивись на свою дитину і слухай себе. Якщо якісь рекомендації чи поради не лягають на душу – не застосовуй їх, як би не кричали – обов’язково. Це стосується і грудного вигодовування, і налагодження сну, і прогулянок, і прикорму – всього! Якщо дитина не готова – не бери силою і натиском потрібну вершину. Все станеться у свій час. Сяде тоді, коли зміцниться спинка; встане, коли зміцняться ніжки; заговорить, коли розвинеться артикуляційний апарат. А не тоді, коли пише книжка чи заговорив сусідський Ванько. Кожна дитина неповторна і проходить власний шлях зростаття в унікальних умовах.

Що ще важливо, що кожному складно по-своєму. Хтось погано груди їсть, хтось погано спить, хто не хоче купатись, хтось голову мити, хто ще щось. Ті, у кого таких питань немає – не зрозуміють тебе і, скоріше за все, будуть списувати твої складнощі на твої ж «недопрацювання» у процесі догляду/виховання (не навчила спати при шумі (хоча нервові системи дітей можуть бути кардинально різними. У однієї чутлива – і вона будиться від будь якого звуку; у іншої – менш чутлива і коли вона спить можна і пилососити.), не давала різноманітну їжу, не ходила на прогулянки в правильний час, правильну кількість часу і т.д.). Повторю: ті, хто не стикались з твоїми складнощами – не розуміють про що ти. Тому, не слухай інших. Дивись як у тебе. Дивись на своє маля. І знай, що в кожного складно по-своєму.

Ще один цікавий момент. Кожна чужа мама вважає, що так складно як зараз у неї не було раніше (тобто якщо у її дитини зараз криза 4-х років, яку вона активно переживає, то це її найбільша складність зараз. І вона вже забула якою була криза 1,5 років, яка до прикладу у тебе зараз). Вона ЗАБУВАЄ, так. У вашому смол-ток може проскочити непомітна фраза «ой, та в 1,5 роки це були квіточки на фоні того, що у нас зараз». Ця фраза в’їдається в підсвідомість як точка порівняння та знецінення твоїх емоцій на даний момент (ти підсвідомо починаєш думати, що сама себе накручуєш, і, що зараз не так складно. Починаєш заперечувати свої справжні відчуття та емоції з приводу твого переживання на даному етапі життя, що абсолютно не правильно). Тому, прошу, не дозволяй комусь знецінювати твої емоції та переживання. Кожен період складний по-своєму. І як тільки ми навчимось з ним справлятись, знаходимо в ньому точку опори, як наступає новий виток розвитку і новий кризовий період. Це така безкінечна тренувальна гра для зростання батьків:)

По-п’яте, не слухай близьких «досвідчених» мам (новоспечених бабусь). Їх досвід грунтується на 20-30-ти річній давності, коли інформація та дослідження були зовсім іншими. Подякуй за пораду та зроби так, як вважаєш за потрібне. Якщо тобі хочуть допомогти – попроси зробити так, як ти хочеш, або те, що ти не встигаєш, чи не маєш сил зробити: поприбирати, приготувати їжу, сходити в магазин і т.д.. Якщо старше покоління протестує – постарайся максимально приязно нівелювати цей непотрібний подразник. Наші мами бувають дуже наполегливими у бажанні довести свою правоту та реалізувати свою потребу відчуття власної корисності саме на їх лад. Прийми це з любов’ю та, в першу чергу, пам’ятай, що це твоя дитина і ти – мама. А бабуся – це бабуся. У неї тепер інша функція:)

По-шосте, говори з чоловіком/партнером. Він не в твоєму тілі, і не в твоїй голові. Навіть якщо він бачить збоку, він сприймає це по-своєму. Поясни йому як ти себе почуваєш, що переживаєш і в чому полягають твої складнощі. Розкажи, як ти втомилась і від чого, попроси провести півгодинки-годинку з дитинкою, щоб ти сходила в душ чи просто відпочила так, як це потрібно тобі. Повір, чоловік теж переживає складно цей період. Хтось ховається в роботі, хтось їздить у відрядження, хтось ще щось придумує, хтось допомагає. Чоловіки ведуть себе дуже по-різному, але точно переживають цей новий період якимось чином. Тож, якщо ви будете говорити – буде набагато легше пройти нове становлення в радості та зміцнитись у новому конструктиві – сімейному трикутнику.

По-сьоме, подбай про свій ресурс, тобто твій енергетичний запас. На перших порах, лягай спати вдень, разом з дитинкою; не роби всього, чого можеш не робити – нічого страшного не станеться від неприбраної квартири і не звареної вечері на 18 блюд. Але багато не дуже приємного може трапитись, якщо ти будеш вимучена і не матимеш сил та енергії, віддавати їх дитині, коли їй потрібно, бо витратиш запаси на миття підлоги та плиту. Тобі потрібен ресурс, щоб адекватно реагувати на плач (а це єдиний спосіб малятка висловити свій дискомфорт), проводити час з дитинкою, носити на ручках, забавляти, приділяти увагу і т.д.. На все потрібен ресурс. Тому будь ласка, постав свій ресурс на перше місце у списку справ за день.

По-восьме, прийми новий стан з любов’ю. 

У тебе не буде часу на себе, як раніше. Спочатку – взагалі. Потім ти знову почнеш його знаходити – маленькими дозами. Ти навчишся витрачати час на потрібне і важливе, а другорядне випаде з системи, бо знову ж таки – часовий ресурс обмежений.

Ти будеш втомлюватись. Це нормально

В тебе може не бути сил на себе. Наприклад, на регулярний спорт. Це теж нормально. Не картай себе. Прийми з любов‘ю. Твоє тіло потребує часу на відновлення. Це чудо – виносити дитину і великий стрес для організму. Відпочивай. Їж солодке. Дивись серіали. Спи. Відновлюйся, як можеш, як душа і тіло бажають. Час з‘явиться. І сили також. Головне навчитись слухати себе. І не дозволяти іншим гризти себе за їх несправджені очікування по відношенню до тебе. Заручись підтримкою і любов‘ю. 

По-дев’яте, виріши свої невирішені психологічні питання.

Перша дитина – це твоє дзеркало. Придивись: що вона тобі говорить? Якщо тобі складно реагувати на сльози, крики чи плач – потрібно вирішити це питання. Скоріше за все з психологом. 

Модель батьківства закладається у підсвідомість з дитинства. Так, як тебе виховували – так будеш і ти. Якщо все було ок, тобі не потрібні книжки, психологи, тренінги і семінари. Ти будеш інтуїтивно робити все правильно. Якщо ти щось робиш не так, як хотіла б (емоційно реагуєш, нервуєш, кричиш, хоча говорила собі, що ніколи так не будеш робити), – потрібно вирішити це питання з психологом, щоб не передати цей досвід далі. В тебе може бути травма прив’язаності, яка закупорилась в дитинстві, в тому віці, коли трапилась. Тоді ти не могла справитись з нею, бо твій мозок був недостатньо розвивнений для того, щоб переварити цей досвід. Тепер в тебе є всі ресурси. Тож, не ігноруй це.

Втома – швидко проявляє тріщини. Там де тобі складно – там твоє невирішене питання. Вчись чути себе. На жаль, прочитати книгу чи проговорити з подругою – не ефективні у розв’язуванні дитячих психологічних травм. Треба піти до спеціаліста. Це абсолютно нормальна практика  – вирішувати свої питання з тими, хто знає як їх вирішувати. Всі від цього тільки виграють і, в першу чергу, ти та твої близькі.

Ну і звичайно, прийми своїх батьків з любов‘ю. Вони старались як могли, якщо любили і люблять тебе. Вони мали/мають свої невирішені питання, але якщо любили тебе – прагнули зробити все якнайкраще. Ти обрала цей досвід і цих батьків. І зараз ти маєш сили і можливості змінити цей алгоритм, щоб покращити його і закласти дитині кращий досвід. 

По-десяте, вір у себе. Ти найкраща мама для своєї дитини. Це не змагання з іншими. Це ваше спільне зростання у вашому унікальному життєвому досвіді. Дитинки – у своєму, твоє – у своєму. Кожна мама росте разом зі своїм дитинчам. По-своєму. Так, як потрібно кожному з них.

Так, ти будеш помилятись. Як би не старалсь, скільки би книг не читала і як би все не продумувала, – Ти будеш помилятись, це нормально. Ти – людина. Немає нікого ідеального. Прийми і це з любов‘ю. Дитяча психіка дуже гнучка. Якщо буде альтернативний позитивний досвід – все буде ок. Не їж себе за помилки, приймай їх як підказки для вектору росту.

Так, Ти будеш злитись. Це теж нормально. Будь-які емоції потрібно проживати, не ховати їх в собі. Немає «неправильних» емоцій. Треба вміти їх екологічно проживати та відслідковувати. Там де ти будеш відчувати емоції, які не хочеш – використовуй як підказку, щоб розібратись в собі. І пам’ятай – немає неправильних емоцій. Є неправильне їх проживання.

Будуть моменти, коли ти думатимеш, що в тебе нічого не виходить. З налагодженням сну, з харчуванням, прогулянками, режимом і т.д.. Постав на паузу. Відпусти. Прийми ситуацію з любов‘ю. І вона дуже швидко розв‘яжеться в потрібному руслі. Ти побачиш прогрес, маленьку його ознаку, що дасть тобі натхнення та підтримку продовжувати. Головне спостерігай, не тисни, пробуй нове, а інколи – дозволь процесу текти за течією, так як йде. Просте зняття напруги (зациклення) з ситуації може розв’язати цей вузол.

По-одинадцяте, слухай лише себе. Не чоловіка. Не маму. Не тата. Не бабусю чи дідуся.

Роби так, як вважаєш за потрібне. Хочеш виходити на роботу рано – виходь. Не хочеш/ не можеш – не виходь.  Це твоє батьківство і твоя дитина. Вона буде щаслива тоді, коли буде щаслива мама, якщо мама буде виділяти їй ефективний час на спілкування. 

По-дванадцяте, говори з дитиною. Навіть якщо ти думаєш, що вона нічого не розуміє – це не так. Дитина не тільки слухає твій голос, який має певну вібрацію, а й зчитує твою емоцію з обличчя. Саме дивлячись на рухи рота та очі мами, дитина вчиться першим звукам і словам. До того ж, маля розуміє, що з нею відбувається, коли мама розказує йому, що вона збирається зараз робити: візьму на ручки, помиємо попу, підемо погуляємо і т.д.. Така практика не тільки покращує зв’язок між дитиною і мамою, а й сприяє розвитку мовлення, слуху, уваги, пам’яті і відчуття безпеки.

По-тринадцяте, звикай до того, що все дуже швидко змінюється.

Тільки ти налагодила режим дня, як дитинка почала сідати, ходити і стається регрес сну чи криза.

Періоди коли працює якась одна схема – досить не тривалі. Діти дуже швидко розвиваються, особливо в перший рік свого життя. Подумай тільки, їх вага збільшується в 2 рази просто за пару місяців, а мозок здобуває нові й нові навики, які можуть бути непомітними: смоктати цицю, пукати, какати, тримати щось, слідкувати поглядом, слухати і тд. Ми дуже багато приймаємо як належне, не бачачи внутрішнього процесу – а він неймовірно насичений та інтенсивний. Тому сприймай кризи – як перехід на новий рівень. Кожна з них означає, що твоя дитина готова до наступного етапу розвитку. Вона хоче змінити алгоритм взаємодії між вами – зазвичай, стати більш самостійною у тому чи іншому питанні – відвоювати свою територію. На твоїх очах відбувається становлення особистості. Це неймовірний досвід. Хоча він буває дуже складним з емоційно-психологічної точки зору. Така перспектива допомогає мені особисто переключатись у особливо складні моменти . 

Якщо тобі було корисно та цікаво – буду вдячна за лайк чи коментар. Я така ж новоспечена мама, яка пройшла вже частину цього шляху і зробила свої висновки. Якби я це знала тоді – мені було б набагато простіше і приємніше в багатьох питаннях. Тому, обов’язково поділись цією статтею з тими, кому ця інформація може бути життєво-корисною. 

Нехай у світі стане більше спокійних, щасливих і радісних мам.

Якщо хочеш почитати про батьківство та виховання – знайдеш мій список рекомендованих книг та відгуків на них тут. Я його постійно оновлюю та доповнюю.

На все добре!