33

Переламала всі пороги
Перевернула всі мости
Хто б попередив про дороги?
Хто б підказав куди іти?

Перетопила в серці страти
Перемісила їх в лади
Чи хтось сказав, що біль утрати
клеймом на серці назавжди?

Перекричала грім та зливу
Перемовчала штиль журби
Чи вірю в щастя, радість й диво?
Спитайте вчора, без якби.

Переписала долю тричі
Здіймалась тричі із золи
«Спасибі, Боже, – мовлю в тиші –
Що зерна щастя, все ж зійшли.

Що кожен подих мотивує,
в душі – відвертостей скарби.
За справжніх й щирих, що карбують
У серці віру».
Тридцять три.

Залишити коментар

Create a website or blog at WordPress.com

Up ↑

Відкрийте більше з Ана Марікó

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання