Зійшлися небо із землею,
Нестало виднокола враз.
Сховався місяць за імлою,
Сховалось й сонце. Світ погас.
У цьому мареві нічному,
Щоб скрити потаємний час,
Без крику, галасу і шуму
Здійнявся в небо ти, завчас.
Тепер ти вільний від земного,
Здійнявся високо у вир.
Ти вже не знатимеш сумного,
Пізнаєш радість й вічний мир.
Без тебе сумно несказанно,
Щемливо серед теплих днів.
Та я приймаю це смиренно,
Бо ти між праведних синів.
Ти там, де меч – незламна віра,
Любов безмежна – щит й броня.
Ти з ангелами йдеш на звіра,
Що сіє страх і злість щодня.
Лети, рідненький на півслові,
Хоч в мене в серці біль і щем.
Ти станеш лицарем любові.
Ти будеш ангелом моїм.
Ана Марікò 
Напишіть відгук