Живемо

Живемо днем, періодом, життям своїм буденним.
Будуєм плани, спішимо потоком швидкоплинним.
Нові підйоми-спади, мов американські гірки,
Дух наш гартують чи ламають давні мірки.

Вмираємо щораз, коли від болю серце рветься.
Із попелу встаєм, як полум’ям все прогориться.
Здіймаємось із-під землі, пройшовши муки втрати,
І набираєм знов чорнил нове життя писати.

Новим початкам відлік йде, гірким помилкам й втратам:
Чи вивчили старий урок, чи буде він нам катом?
Чи вибачили всім й собі образи та невдачі;
І чисту душу повели в нове життя, без здачі?

Одне за другим йдуть життя, чи сім чи дев’ять років
І в двадцять сім, і в сорок п’ять – черговий новий обрій.
А раптом рубіконам цим, що маємо в запасі
Ведеться облік в небесах, як нашим новим шансам?

А ми живем періодом, життям своїм буденним,
Будуєм плани, спішимо потоком швидкоплинним…