Прекрасно вірити всеціло
В надійність, вірність й доброту.
Ще краще, щоб і слово й діло
Творили дружби повноту.
Безмежно любить і плекає
Такі відносини той друг,
Що віддає себе без краю,
Дарує серце без заслуг.
А серце радістю палає,
Що віднайшло найбільший дар.
Бо з вірним другом все здолає –
Найбільшу радість і тягар.
Неждано гряне день прозріння…
І правда гостра і проста,
Освітить все своїм промінням,
Немов ударами хлиста.
Оголить істинні мотиви,
Причини, значення й слова…
Турботи й радості пориви
Замінить тиша гробова.
Не прийме серце спершу правди,
Мільйон пояснень їй знайде.
А розум непохитно й твердо
Безжальну правду доведе.
Поллються сльози від утрати,
Розбите горем закричить:
“Невже знов треба зашивати
Наживо все, що так болить?
Ще й тонучи в гірких риданнях,
Виймати з себе списи слів,
Зневаги, фальші й глузування?
Коли я все це прогледів?»
Із горя серце поклянеться,
Що це – останній раз в житті.
Нікому більше не всміхнеться.
Не бути цьому в майбутті!
Достатньо вірити надії,
Що вірність в цінностях цвіте.
Достатньо вже плекати мрії,
Що дружня клятва – не пусте…”
Загасить гнів пусте мовчання –
Душі, бажань і відчуття –
Замовкнуть внутрішні зідхання.
Наповнить тиша прийняття.
У ній розгладжуються шрами,
Стають мудрішими думки.
Любов приходить із дарами
Звільнити душу від пітьми.
Тоді прощення очищає,
Стирає слід страждань-оков.
Хоч сили стільки забирає –
Наскільки болю відчував.
Так час знімає з серця грати
Із зрад, розлуки і образ,
Вперед іти, усім прощати,
Всміхатись знову. Кожен раз.
І скільки б не було скорботи,
Ілюзій і розчарувань
Стирає час усі гіркоти,
Залишивши маленький шрам.
Прощайте все, любіть як діти,
Немов й не знали всіх проблем.
Ні втрат, ні зрад не оминути,
Палаючи живим вогнем.
Ана Марікò 
Напишіть відгук