Втрата

Ніяку втрату не зрівняти
Із тою, що забрала страх
Мовчати, падати, ридати,
Ховати сльози на очах.

Окутує весь світ той морок,
Не видно сонця і людей.
Ще вчора – ціле, зараз – порох.
Не відродиться Прометей…

Безкомпромісна в неї сила,
Не знає часу і жалю,
Розтрощує душевні крила.
Зникають “хочу” і “велю”.

Збирає болі і незгоди,
Образи, впертість і пиху –
Показує усі колоди
В твоїх очах, без поспіху.

Стирає все, що не важливо –
І робить чистим, як кришталь,
Щоб не туманило в’їдливо
Думки, світогляд і мораль.

Ніяку втрату не зрівняти
Із тою, що ламає вісь.
Та гірко вчить усе прощати…
В любові жити. З кожним. Скрізь.