Сутуж

Журба, утрата, біль і страх
Нас ждуть в негаданих місцях.
Якщо ж впіймають у полон –
Відправлять радість у вогонь.

Здируть ще й легкість із душі,
Залишать нагою в тиші
Повільно мерзнуть, леденіть –
Так легше сутність розгледіть.

А що вона? Рида й зітха,
А виснажившись – затиха.
Як не маскується – дарма,
В очах – журба, в очах – пітьма.

«Скажіть, де радість віднайти
І бій з печаллю як вести?
Хто скаже – де шукать? – В собі?
Яке ж там світло в цій журбі!?!»

Ніхто не скаже. Світло є –
Воно в тобі. Знайдеш своє,
Коли у стержень впреться біль –
Проб’ється світло ізвідтіль.

Де сили брать і як шукать,
Сама міркуй як воювать.
У кожного свій ритуал,
Робочий метод, капітал.

Хтось бігає, а хтось кричить,
Хтось тихо плаче, хтось мовчить.
Хтось трудиться, хтось більше спить,
А хтось танцює, не сидить.

Так сильний зміцнить тіло й дух
Опісля всіх страждань й потуг.
Незрілий, певно, підросте,
Коли біль в мудрість проросте.

Лиш поспішати ти не смій,
Як треба – зупинись, зумій.
Людей не слухай – вір собі,
Бо зцілюватись все ж тобі.

Якщо ж зустрівся вам такий –
Сумний і малоговіркий,
М’яким й дбайливим будьте з ним,
А не суддею мовчазним.

І не спішіть його чимдуж
Прожити швидко свій сутуж.
Про біль в очах його змовчіть
Й добром сердечним оточіть.