Відпустити усе

Відпустити усе,
Тихо вбік відійти,
Неймовірно пусте
Стало наше зажди.

Довіряти без слів
Ми забули давно,
Мимоволі самі ж
Уникаєм розмов.

Спільних планів вино
Й безкінечності справ
Ми допили давно
Кофеїнову кров.

У багнюці питань,
Потонув вавілон,
Дружба стала не та –
Перейшла рубікон.

Прощавай, не тужи,
Знаю, ти не з таких.
Хай щастить, бережись
Однодумців, всіх благ.

Залишити коментар

Create a website or blog at WordPress.com

Up ↑

Відкрийте більше з Ана Марікó

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання