Стою

Я стою,
Вже розпростерті крила
Я чекаю
Вітру і дощу
А на небі – сонце.
Засліпило.
Я стою
й заплакано мовчу.

Я чекаю
Нового світання.
Я стою,
Над прівою кричу.
Там внизу –
Здобутки і плекання.
На тім боці –
Всміхнено мовчу.

Як туди?
Уся немов завмерла.
Приміряю
Вітру силу й дух.
“Ти злітай,
Вже ж розспростерла крила.
Я з тобою, завжди,
Підхоплю”.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: