Степ

Широкий степ. Відлюдний, дикий
Відкритий вітру і дощу
Приймає погляд смутний й тихий
Гуляти долом досхочу.

Облиш тут важкість, на стежині,
Проймися ніжністю квіток
І заблудись у часоплині,
Слова прогнавши із думок.

Враз неважливе віднесеться
З грайливим вітром в далечінь.
Незрозуміле – утрясеться
Потоком влучних озарінь.

Вслід небокрай покаже цінне
Відкриє серце для прощень,
Забравши все дошкульне й тлінне,
Бодай і прикрий жаль і щем.

Вдихай наповну, ти, прибулий,
Природню злагоду і мир.
Знайдеш тут відповіді, чулий,
В степу – твій обсяг, твоя шир.