Сезони

Важке сільське життя людини
Нелюдська праця цілий вік
З весни до осені щоднини
Вклонятись лану. Й так щорік.

Весна в селі, немов світанок,
Новий сезон, початок дня.
Увосени – жнива. Спочинок
Прийде в зимі. Перегодя.

Щоб щось весною посадити –
Слід восени зорати лан.
Весною вже боронувити,
Стартуючи сезонний план.

З посівів час спливе нечутно
Геть швидко парості зійдуть
А разом з ними досить спритно
Й лабуз, якого тут не ждуть

Настане час город полоти
Сапою нищити бур’ян,
Щоб він не крав земні щедроти
В культурних цінних городян

Там підгорнути при цвітінні
Щоб більш стійкішим все росло
Й вода трималась при корінні.
Сільська турбота – ремесло

Тоді боротись з шкідниками,
Бо можуть знищити врожай.
Грибками, тлями і жуками…
Лиш щось помітив – окропляй

І так три місяці допоки
Дозріє плід усіх старань
Й наступить інший вид мороки
Жнива – натужний час збирань.

Із дня у день, приблизно місяць
Селяни трудяться в потах
Врожай в льохи на зиму містять
Щоб зберігався в холодах

Все інше, що псується швидко
Законсервують у банках
То ж ще на тижні два, нерідко,
Кипіти буде труд в руках

Тоді на зиму лан зорати,
Щоб відпочив від щедрих жнив,
Наснаги міг в собі набрати
І знову через рік вродив

Лиш після того буде віддих,
Коли завершаться труди,
Що почались в людей поблідлих
Скінчившись в смаглих, хоч куди.

Таке й життя у нас – циклічне
Весна посіву – осінь жнив
Усе в нім плинне і невічне
Ніхто ще часу не спинив