Раптово

Прийшла. Зупинилась
Раптово втомилась
На землю звалилась
Згубила вінець

Закрилась. Відкрилась
Знайшла. Відпустила.
Сльозами умилась
Сказала вкінець:

«Зима прихилилась,
В душі зачинилась» –
Замерзла. Залилась
Душевним вином.

Заснула. Наснилось.
Злетіла. Пройнялась.
Злякалась. Спинилась.
Невже це не сон?

Дивлюсь. Оглядаюсь
Від когось ховаюсь
За кимось ганяюсь
Шукаю кордон

Різкого – їдкого
Складного – важкого
М’якого – гнучкого
Видіння чи сон?

Зігрілась. Розлилась
Пірнула. Зцілилась.
Зима розтопилась
У море весни

Приймаю. Прощаю.
Собі вибачаю.
Тобі відкриваю
Душевні лани

Давай, не вагайся
Весні віддавайся
Й на завжди лишайся
У світлі дзеркал

Боїшся? Не треба.
Любов – то незграба
Зростає край неба.
Як буря. Як шквал.

Заходь. Роззувайся.
Радій. Роздягайся.
Сідай. Розслабляйся
Тут щастя привал.