Присвята п. Ліні Костенко

Моя рука, її плече –
З’єдналися у танці.
Невже вона знов не втече
За покликом дистанцій?

Невже позаду ті роки,
Що розтягнулись в муку,
Прийнявши цю розлуку,
З цієї ніжної руки?

Чи ми не вбили солов’їв
Мов діти браконьєра,
Які не знали ніжних слів?
Чи наша це прем’єра?

Прости, підкорена тайго,
Он де мені живеться.
Ось на плечі рука його.
Лиш хай не відсахнеться…

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: