Неспроста

Немов бокал наповнилося серце,
Налилося червоним до країв –
Терпким, як гравій на садовій стежці,
М’яким, як запах ранніх трав з гаїв.

Пройшло все те, що звали невблаганним,
Зостались лиш відвертість та єство.
Відкрився в серці обрій із блаженним,
Щоб ми творили наше торжество.

Невже не будем більше розбиватись
Об берег всіх надій – моїх, твоїх?
Залишимо в минулому фальш-старти,
І рушимо до фінішу удвох?

Все заново почнемо відкривати?
Розгадувати, що таке любов?
Адаптуватись, шпортатись, вставати,
Вперед іти і пробувати знов?

Ми йшли так довго до цієї миті,
Коли пізнали, як любов зроста.
Рука у руку, поруч, лікоть в лікоть
Душа у душу. Разом. Неспроста.