Бокал червоного

Стоїть бокал червоного вина,
З тонкого скла, а ніжка – як струна.
В нім диригент із оксамитних грон
На сцені. Все. Лунає камертон.

Нектар-вода на ноти розлилась,
Сп’янила нюх, букетом розцвіла.
Знайшла струну, що плаче у тиші
Й задала тон тій тятиві в душі.

Заграла те, що спати не дає,
Що гасить пил і болю завдає.
Оркестр мовчить – горлає тятива.
Хай грає те, що душу розрива.

Стоїть бокал, осушений сповна,
З тонкого скла, а ніжка – як струна.
Стоїть, мовчить, наповнений до дна
Нектаром з нот душевного вина.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: