Без зайвих слів

Коли впізнаю стук у двері
Без подиву скажу тобі:
«Ти вчасно, милий, до вечері»
Замреш, не вірячи собі…

Ми стільки днів цей оминали,
Не тих шукали в тих місцях.
За серцем йшли і слід тримали,
Блукали все на манівцях.

Як тільки серце не вмовляли,
Все ж не приймало тих підстав,
Що вірними ми уявляли…
А поклик серця лиш зростав.

Як солодко тепер впиватись
Моментом цим, без зайвих слів.
Скажу: «Не треба дивуватись.
Я вже чекаю сотні днів».

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: