Перли

Так серце тьохкає невпинно
Так б’ється крильми в грудях, ах!
Так щастя твориться й невинно
Блищить усмішка на вустах

Зринають вогники-пушинки
З зігрітих радістю очей
Щоб розділити ці іскринки
Із тим, хто збільшить скарб оцей

Душа вбирає все нетлінне,
У раковинку, що в тиші
Красиве зрощує у цінне,
Вкорінюючи у душі.

Лиш вберегти б ці, неповторні,
Любові повні й чистих фібр,
Душевні перли, чудотворні,
Що творять щастя еквілібр.

Лиш не згубити б їх в болоті
Чужих неправд й душевних зрад.
Бо сліплять очі тій марноті,
Що власні збула для розрад.