Зостав у сні ламкі вагання
Втопи у тиші крики й жовч
Ти не знайдеш в них вгамування
Лиш жаль і спазми. «Розум, змовч!»
Збираю сили для розлуки,
Й сердечність теплих, щирих слів.
Ламаю пальці, чищу руки
Від всіх допеклих прикрих днів
Лишаю все, що вже позаду
Стираю все, що не прийшло.
Реінкарную біль у правду.
Пускаю в тіло чисту кров.
«Легені, вдих! На повну!» – Подих…
«Відкрити очі!» – Інший світ…
«Здавайся, розум, йду на подвиг
Творити щастя самоцвіт»
Твоє Серце
Ана Марікò 
Напишіть відгук