Широкий степ. Відлюдний, дикий Відкритий вітру і дощу Приймає погляд смутний й тихий Гуляти долом досхочу. Облиш тут важкість, на стежині, Проймися ніжністю квіток І заблудись у часоплині, Слова прогнавши із думок. Враз неважливе віднесеться З грайливим вітром в далечінь. Незрозуміле - утрясеться Потоком влучних озарінь. Вслід небокрай покаже цінне Відкриє серце для прощень, Забравши... Continue Reading →