Мов рик, цей видих перед боєм мов клич несказані слова. Стою з мечем посеред поля Мовчу, бо розум - вже стріла. Мов грім думки, враз пурпурові, мов струм в руках, що прагнуть в бій. Тримаю меч, пече до крові руків’ям вверх. Чужий - не свій. Враз рух вперед - застигло небо Удар під дих -... Continue Reading →

Мовчу, хоч маю що сказати Мовчу. Не бачу сенсу слів  Мовчу. Для чого не мовчати? Щоб розпалити лють і гнів? Слова, мов леза розтинають На серці шрами знову й знов. Мовчу. А зміст відповідати, Якщо не бачиш біль і кров? Мовчить душа, хоч серце ниє, Застрягли в горлі ті слова, Що розітнуть нас. «Час все... Continue Reading →

Коли ваш опонент переходить на особистості - значить у нього закінчились аргументи. В кращому випадку використовуються фрази, типу: Ти зациклився Повторюєш свою мантру Не хочеш йти на діалог Не хочеш чути І т д. Або опонент б‘є туди, де вас точно зачіпить. Або йде нецензурна лексика. Все залежить від типу особистості та культури опонента. Видихніть.... Continue Reading →