Сваволя

Невже?
Я не забула як літати
І не закрила виш в собі?
Лиш стали крила проростати
Як зник безпечний край землі!

О, ні!
Я не здолаю мрій сваволю,
Не затопчу їх в грунт й багно!
Хай достигає віра в волю,
Хай визріває, як вино.

Чому?
Бо в мріях сік життя, їх обрій,
Вони - зірниця в темну ніч,
Без них здобутки - не хоробрі,
А серце мучить параліч.

Помовч.
Ти звеш незрілістю цей погляд,
Смієшся голосно, мов грім...
Так виправдовуєш світогляд,
Що ліг на душу, наче грим?

Нехай,
я не чекаю слів підтримки
А швидше - осуд. Вибачай,
Не загашу в душі іскринку.
Зміцніли крила. Прощавай.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: