Погляд

Бездонний погляд, як магніт,
Заповнив все собою.
І навіть час завмер й стоїть,
Підкорений тобою.

Чи зустріч доленосна ця?
Чом світ мій сповільнився?
Розтали звуки і слова,
А пульс, немов сказився.

В очах навпроти – глибина,
Усіх галактик світу.
І крик душі, що це – Вона…
Зостався без одвіту.

___
Вісник VII Міжнародного поетичного конкурсу “Чатує в століттях чернеча гора”
Спеціальне видання
Видавнитво Склянка Часу / Zeitglas
Канів 2017

Залишити коментар

Create a website or blog at WordPress.com

Up ↑

Відкрийте більше з Ана Марікó

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання