За горизонтом – літо,
За горизонтом – небо,
Там точно все уже цвіте.
Там все так як нам треба.
Там вдача з сонцем – заодно,
Освітлюють шлях сили,
І вітер дує зі спини –
Жене вперед вітрила.
За горизонт нас кличе дух
Без болю слів «так треба»,
Здійнявши бурі від задух
Не свого сонця в небі.
І час від часу, уночі,
В душі скрегоче кішка:
«Чи справді йдеш ти, щоб прийти?
Чи робиш вигляд трішки?»
Що б не було там у слонів
В основі цього світу,
Людини ціль, спокон віків, –
За горизонтом жити!
Ана Марікò 
Напишіть відгук