Осінь

Оце то й осінь… Позіхнувши,
Всі плани з листям розмела,
І кров’ю з потом покропивши,
Болотом в зиму повела.

Дитинство й зрілість закрутила
У круговерть осінніх днів.
Дощем зі страху освятила
У танці блискавок й громів.

«Цього замало» – прошептала,
Поставивши мене на старт.
…У марафонці записала –
Завдати духу добрий гарт.

«Біжи вперед, там розберешся,
Без страху і з ясним чолом.
Зневіришся – то спотикнешся.
Біжи крізь стіни напролом.

У цій гонитві перевіриш
Переконання, справжність мрій,
Душевну стійкість… Й не повіриш –
Впадеш на фінішній прямій…»

І передавши на порозі
Суддівство крижаній зимі,
Облишила на півдорозі
Іти до фінішу в пітьмі…