Мара

Прокинешся і ледь спросоння
Здивуєшся – “Невже пора?”
Пройдеш від ліжка до віконня –
«Щось знов наснилось, знов мара…”

Поглянеш в обрій – місяць світить,
Зірки іскряться в темноті…
Замислишся – в якому ж світі
Живе душа? Де в дрімоті?

Згадаєш марива останні –
Слова, фрагменти, фарби снів…
Підіймеш голову в благанні
Знайти спочинок уві сні:

У рівному диханні такту,
В ночах пустих видінь-вітрил.
Закрити очі, без антракту,
Й відкрити знову – повним сил.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: